Новости

Благодарность меценату

Благодарность меценату

окт 25 2018

Владислава Гречкосий, неоднократная участница всеукраинского конкурса рисунка, благодаря поддержке Фонда Игоря Янковского получила возможность пройти обучение в Краковской политехнике на архитектора. Талантливая украинская художница поделилась своими впечатлениями от первого года учебы.

Шановний пане Янковський!

Пишу Вам із чудового міста Кракова, що виглядає під ковдрою снігу навіть більш казково, ніж завжди. Цей осередок польської культури змінює людей у кращу сторону, насичує серце найтеплішими спогадами, надихає творити мистецтво і самого себе. Оглядаюсь іноді назад і розумію, наскільки сильно вплинуло на мене навчання за кордоном і, можливо, мистецтво архітектури ніколи б не зайняло всі мої роздуми, якби не побачила власними очима величного Вавелю і мереживних візерунків на стінах барокових будинків. Я надзвичайно вдячна Вам за безліч благодійних проектів і творчих конкурсів, за підтримку нового покоління (впевнена, що воно змінить нашу країну на краще),  а ще – за надану мені можливість навчання саме тут. Пройдуть роки, а сотні молодих людей із теплом згадуватимуть Вас як людину, що об’єднувала духом творчості майбутнє Батьківщини, і серед них, звісно, буду я.grechkosiy 3

Цей рік для мене змінив  звичайний плин життя, декорації цього театру, суспільство і цілі. Спілкуючись із колишніми однокласниками і порівнюючи їхні перші місяці у вищому навчальному закладі і мої, розумію, який великий розрив трапляється між «до» і «після» навчання за кордоном. Нові пейзажі, такі величні і чужі, немов шепочуть тобі: «Тут ти почнеш усе з чистого аркуша. Не підведи самого себе і добре запам`ятай цю мить, з якої починаються захоплюючі життєві історії».

Хтось вважає мережу вулиць холодною і занадто бетоновою для теплого людського серця, але якщо придивитися та задуматися, навіть у сірому будинку середини  минулого століття можна знайти джерело натхнення, не кажучи вже про Краків – місто Вісли, затишку і з цього року моєї університетської юності. Так, навчання на відділі архітектури привчає тебе прислуховуватися до мови соборів і будинків, і ти, уважний слухач старих оповідей, блукаєш урбаністичними джунглями в німому захваті. Професор історії архітектури завжди наголошує, як пощастило нам вивчати це мистецтво саме тут, у Кракові. Вируючі краєвиди з трамвайного вікна якнайкраще ілюструють старі підручники, а ти на чорнильних малюнках перетворюєшся на маленьку пляму (художники їх зображають більше для демонстрації справжніх розмірів архітектурного шедевру, ніж для вимальовування самої людської фігури). Але я відволіклася.grechkosiy 2

Рішення навчатися за кордоном приходило поступово: подорожуючи з художньою школою і батьками, крокуючи вулицями різноманітних місць і малюючи власний маршрут на карті, я зрозуміла, що хочу змінити рідний край на краще. На превеликий жаль, наплив туристів оминає  нашу столицю. Як дивно: Київ – одне з найдавніших міст Європи, колишня столиця могутньої Київської Русі, політичний і культурний осередок України ставиться до мистецької спадщини досить недбало. Над бароковими банями нависають скляні хмарочоси, що руйнують те прекрасне, яке місто каштанів донесло до нас крізь віки. Досвід туристичних міст показує, що центр може привабити подорожуючих і бізнес-компаніїодночасно , але для цьогонам потрібно ще багато чого змінити. Саме тому на плечах мого покоління лежить велика відповідальність, і тільки в наших руках зробити Україну такою, щоб нею дійсно пишалися, щоб іноземцям вона запам`яталася перспективним краєм із багатою історичною спадщиною.

 Чудовим прикладом такого центру минулого і сучасного є Краків. Як виявилося, у ньому мешкає багато студентів, і українці не виняток, тому мені стало цікаво, як вони навчаються і чим програми наших університетів відрізняються від польських. Саме тому, після складання шкільнихіспитів я без зайвих сумнівів подала документи до Краківського політехнічного університету ім. Тадеуша Костюшко. Хоча ні, переписка з працівницею міжнародного відділу тривала ще з осені, а в червні розпочалися вступні іспити для іноземців.Коли ми з татом вперше приїхали до Кракова, то тепла атмосфера міста  одразу поглинула нас з головою. Після кількох місяців проживання можу сказати, що бажання сфотографувати або намалювати викликають не тільки Ринкова площа і замок Вавель,, крихітні копії яких статуетками  і листівками скуповуються туристами, а й приховані від сторонніх очей дворики у нових частинах міста! До речі, на одній із перших закладених вулиць Кракова знаходиться один із трьох відділів мого факультету. Щовівторка ми,першокурсники,починаємо свій день із прогулянки центром Старого міста, який і надихає на нові ідеї для нових проектів. Саме у цьомукорпусі політехніки нам викладають історію архітектури.grechkosiy 5

Цікаво було порівнювати завдання вступних іспитів, до яких я готувалася та які пройшла. У двох ВНЗ: і в українському, і у польськомуперевіряли художні здібності і здатність створювати композиції, але Краківська політехніка все ж шукала більш творчих і креативних, тоді як Київський державний університет будівництва і архітектури – більш технічно мислячих. Саме в ньому останні два роки, відвідуючи підготовчі курси, я починала відчувати себе майбутнім архітектором.Та все ж бажання навчатися у Краківській Політехніці тільки збільшувалося . Після оприлюднення результатів вступу я з нетерпінням чекала жовтня, коли офіційно отримаю гордий і омріяний титул студента.

Час пролетів надто швидко, а перші місяці заставили мене забути усе, окрім навчання. І тепер,перед новорічними святами, трохи відпочивши і підводячи підсумки цього непростого для мене року, я щаслива!

grechkosiy 4Для мене стала відкриттям методика навчання. На нашому відділі панує дух мистецького прогресу і прагнення до змін. Дивно бачити, як деякі літнього віку пани професори не цураються новітніх технологій і експериментів. Для мене це дуже дивно, адже нас ас на заняттях навчають фантазувати, а не копіювати придумані іншими ідеї і проекти. Викладачі прививають любов до шедеврів СтародавньоїГреції, при цьому не забуваючи нагадувати, що справжній митець повинен постійно перебувати у творчому пошуку і, синтезуючи власні погляди на життя , комп`ютерні можливості і натхнення, створювати власні шедеври. Щоправда, деякі польоти фантазії недосвідчених першокурсників (мене в даному випадку)не поєднуються з реальними можливостями в будівництві. Тому, вивчаючи паралельно будівельно-технічні дисципліни, є можливість втілити проекти повітряних замків у реальність і не боятися, що суворі вітри реальності зламають їх.

Також я в захопленні від такого предмету, як проектування.Три рази на тиждень маю можливість створюватив різних програмахсвої перші павільйони, які при доробках перетворяться на справжні серйозні  проекти і будуть можливо навіть втіленими у життя. До речі, хочу згадати мої  перші будівлі. На практичних заняттях ми працюємо в маленьких групах, де цінують нові архітектурні ідеї. Викладачі цінують власну думку кожного і приділяють час кожному студенту, порівнюючи наші замальовки з ескізами відомих творців, що надзвичайно надихає. Поважні пани професори ставляться до нас, як до колег, що було для мене дуже дивно і ніяково, а на перших порах навіть лячно. А особливо коли викладачі розповідали про себе і показували свої проекти по всій Європі і не тільки! Нас навчають справжні метри. Один викладач показав свій дипломний проект, що був втілений у життя у Гданську, мій куратор продемонстрував свої малюнки хмарочосів, а з бразильськогоархітектурного фестивалю привіз нам каталоги та книги. Професор теоретичної механіки взагалі відомий на увесь світ архітектор, його будівлі зустрічають туристів і радують мешканців Японії, Ізраїлю і самої  його Батьківщини – Польщі. Мене переповнює гордість за них і радість від того, що кожен відповідально ставиться до свого завдання - зробити з нас креативних кваліфікованих фахівців. Тому і ми, студенти, впевнені у позитивному результаті.grechkosiy 7

В Краківській Політехніці студенти сприймають один одного не як конкурентів, а як колег і порадників. Можливо, це мені поки що так здається, все ж небагато часу пройшло. Кожен з нас має свої позитивні моменти, свої власні плюси, але ніхто не соромиться попросити один у одного допомоги. В групі панує досить дружня атмосфера, що також покращує адаптацію в іноземному колективі,  а також пізнання традицій і культур багатьох народів.grechkosiy 6

Якщо говорити про гуртожиток, то хоч він і знаходиться неблизько від навчальних корпусів, та встиг стати вже таким рідним. Це справжнє студентське містечко зі своєю великою територією, чистою та затишною. Тут порядок  і комфорт межує з творчим подекуди безладом і польотом фантазій мешканців. Хіба можна забути розгорнуті до самого ранку ватмани на підлозі комфортно обставленої  по-сучасному кухні? Це все - прояви креативного підходу до навчання, які так приємно були оцінені викладачем, від чого навіть не відчувалася втома від безсонної ночі. Кімната, в якій я мешкаю, маленька, та дуже комфортна і світла.

Спершу я непокоїлася, як у Польщі ставляться до українців,адже відносини між нашими державами завжди були непрості, проте жодного разу не зустріла негативу на національному підґрунті. Навпаки, викладачі з розумінням ставилися до того, що я можу не зрозуміти щось із спеціальних будівельних  термінів. Труднощі також виникли із моїм прізвищем, адже воно для вимови на польській мові надскладне.  Тому мене називають  пані Владиславою з України, виходить кумедно.

 Так багато може змінити один рік... Цього не  сталося б, якби мене не підтримав Ваш фонд «Ініціатива заради майбутнього». Надзвичайно Вам за це вдячна!

                                                                                                                   Владислава Гречкосій

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Архив

« Ноябрь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30