Новини

ІГОР ЯНКОВСЬКИЙ: "ЗАПАХЛО ІННОВАЦІЯМИ: ПРО ШЛЯХИ ЕМІГРАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ"

ІГОР ЯНКОВСЬКИЙ: "ЗАПАХЛО ІННОВАЦІЯМИ: ПРО ШЛЯХИ ЕМІГРАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ"

січ. 31 2017

Чергова дискусія про еміграцію щодо «їхати чи залишатися» в Україні виникає далеко не вперше. Головна причина подібної постановки питання - відсутність розуміння вектору розвитку суспільства. Тобто, або відсутність реального бачення, або ж в наявності - відсутність консенсусу в суспільстві щодо того, куди ми рухаємося. І що ми будуємо в Україні.

Давайте спробуємо розібратися, які спільноти найбільше підтримали дискусію, і які її можливі причини.

Перш за все, це креативний клас - громадяни, які вже знають, чого хочуть і бачать можливості для реалізації своїх ідей незалежно від території або країни, в якій вони можуть це здійснити. Для них немає проблем з еміграцією - це лише шлях до якіснішого внутрішнього розвитку.

По-друге - це підприємці. Для цієї категорії українців найголовніше - умови ведення бізнесу. Вони впораються з будь-якими труднощами, аби держава не створювало їм додаткового головного болю. Не лише у вигляді податків або шляхом впровадження фіскальних методів боротьби «з тінню», а й просто банальною бюрократією та нерозумінням проблем простого українського підприємця. А їх накопичилося багато, незважаючи на те, що уряд не перший рік намагається активно впроваджувати реформи. Так, підприємці при можливості та баченні кращих умов ведення бізнесу виїдуть швидше за всіх.

По-третє, це молодь. Найактивніша та пасіонарна частина суспільства. Що її не влаштовує? Можливо, якість освіти, яка автоматично означає неконкурентоспроможність на ринку праці. Дійсно, найталановитіші молоді люди з радістю поїдуть вчитися за кордон. І в цьому немає нічого поганого: частина з них обов'язково повернеться, хоча б для того, щоб спробувати щось змінити на краще у себе вдома. Тому, що стосується молодих людей - дискусія про еміграцію тут не зовсім доречна. Це вибір кожного: благо, що таких можливостей зараз багато, а вчитися за кордоном - абсолютно здійсненна ідея.

Нарешті, вчені та винахідники. Для них еміграція - і можливість, і ризик. З одного боку вони можуть досягти більшого в своїй галузі, а з іншого - їх ідеї можуть «розчинитися» в більш потужних наукових кластерах або ж стати черговою комерційною жертвою в далекосяжних планах однієї з багатьох корпорацій.

Насправді, у всіх представників цих спільнот відмінне від держави (у вигляді нинішніх чиновників і політиків) бачення свого майбутнього в Україні. Найбільш конфліктна лінія зараз спостерігається в тих сферах, де йде боротьба за ресурси – насамперед, мова йде про розвиток бізнесу та підприємництва.

А ось до науки у держави не такий пильний інтерес. Так, в оприлюдненому в січні, новий Bloomberg Innovation Index вже другий рік поспіль показав невтішні реалії для України. У рейтингу ми опинилися на 42-му місці по сусідству з Хорватією та Сербією, втративши порівняно з торішніми показниками 1 позицію. В індексі інновацій від Bloomberg враховуються такі критерії, як інтенсивність досліджень і розробок, додана вартість продукції, що випускається, продуктивність економіки.

Перше місце в рейтингу зберегла Південна Корея, друге посіла Швеція, третє - Німеччина. Наприклад, Південна Корея очолює рейтинг завдяки найбільш питомій величині витрат на наукові дослідження та розробки, патентній активності, виробництву з доданою вартістю ат рівнем вищої освіти.

Не дивлячись на те, що уряд декларує необхідність розвитку науки nf інновацій, в бюджеті-2017 закладено лише трохи більше 4 млрд. грн. на розвиток науки. Тобто, тільки 0,16% від ВВП країни. У минулому році обсяг вкладень України в наукові дослідження, інновації склав всього 0,8% ВВП, або близько 2,5 мільярдів гривень. Номінально сума бюджетного фінансування збільшилася, але, як бачимо, в процентному співвідношенні до ВВП навпаки - зменшилася.

У розвинених країнах цей показник становить від 1,5-3%: держави вкладають десятки, а то і сотні мільярдів доларів у розвиток науки та інновацій. Країни-лідери інноваційних рейтингів витрачають від 1,5 до 3% ВВП, що для наших реалій просто непорівнянні цифри. Наприклад, в 2016 році в бюджеті США на науку та інновації було виділено 405 мільярдів доларів (або 2,7% ВВП), в Китаї - 338 мільярдів доларів (2,1% ВВП), в Японії - 160 мільярдів доларів (3,7 % ВВП).

Тому інтерес держави до науки та інновацій в Україні - мінімальний. Добре це чи погано? І чи привід для еміграції? На мою думку – зовсім ні!

Уже зараз в Україні є всі умови для появи нового наукового кластера, якій незабаром може стати авангардом нової вітчизняної економіки. У нас є найголовніше - відсутність зарегульованості та можливість створити «правила гри» з нуля в науковому інноваційному кластері. Найголовніше - в меншій мірі покладатися на цьому шляху на провайдерску роль держави. Громадський сектор та запит на нову якість життя - ось ті необхідні горизонтальні зв'язки для розвитку сфери науки та інновацій. Фізично емігрувати для того, щоб реалізувати ідею про створення українського наукового кластера зовсім не обов'язково. В епоху інформаційних технологій та гегемонії Інтернету - головними ціннісними факторами стають наші ідеї та прагнення до успіху.

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

Блог Янковського

Архів

« Червень 2020 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30